Колись, щоб зробити знімок у темряві, фотографам доводилося буквально підпалювати магній! Так-так, саме з вогню та диму почалася історія фотоспалаху.
Перші спалахи були хімічними — найвідоміші з них працювали на магнії, який, згораючи, давав дуже яскраве світло, схоже на денне. Саме такого світла потребували перші фотоплівки, бо звичайні лампи для них були «занадто жовтими». Щоб зробити фото, треба було все чітко розрахувати, поставити камеру на штатив, синхронізувати згоряння… і — спалах! ✨
Згодом з’явилися компактні одноразові лампи, схожі на звичайні лампочки, які працювали на суміші магнію й алюмінію в кисні — яскраво, ефектно, але все ще небезпечно.
Але справжній прорив стався, коли створили електронний фотоспалах. У ньому працює маленька скляна трубка, наповнена газом ксеноном. Спалах короткий, потужний і абсолютно керований — ідеально для студії чи швидкого репортажу.
У 1990-х роках ці спалахи витіснили всі лампи постійного світла з фотостудій. А вже з появою цифрових камер у 2000-х стало можливим знімати навіть без додаткового світла.
Та попри це, фотоспалах нікуди не зник. Він допомагає зробити зображення чіткішим, прибрати тіні, підкреслити деталі — іноді саме спалах додає кадру ту родзинку, яку неможливо створити інакше.
🔦 Тож наступного разу, коли побачиш спалах у темряві — згадай: перед тобою не просто блиск, а ціла історія світла в фотографії!
